Біблійні вірші про Predestination

вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.

А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.

учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,

І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

між якими й ви, покликані Ісуса Христа, —

І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворі́дним поміж багатьма́ братами.

А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив.

Хто оска́ржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.

Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.

А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.

І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,

бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні

не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,

як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.

Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!

Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.

Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.

Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.

А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“

Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?