Біблійні вірші про Predestination

Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,

і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,

на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,

і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“

А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,

бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“

І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“

Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,

як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“

Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.

Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,

як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.

Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за ті́лом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхе́тні.

Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоро́мити мудрих, і не́мічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,

і про́стих світу, і погорджених, і незначни́х вибрав Бог, щоб значне́ зні́вечити.

так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло.

але́ ми гово́римо Божу мудрість у таємниці, прихо́вану, яку Бог перед віками призна́чив нам на славу,

Коли ж Бог, що вибрав мене від утро́би матері моєї і покликав благода́ттю Своєю, уподобав

так як вибрав у Ньому Він нас перше зало́ження світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові,

призна́чивши напере́д, щоб нас усинови́ти для Себе Ісусом Христом, за вподо́банням волі Своєї,

об'явивши нам таємни́цю волі Своєї за Своїм уподо́банням, яке постановив у Самому Собі,