Біблійні вірші про Prayer

Моє око зів'я́ло з печалі, поста́ріло через усіх ворогів моїх.

Відступіться від мене, усі беззако́нники, бо почув Господь голос мого плачу́!

Блага́ння моє Господь ви́слухає, молитву мою Господь при́йме, —

І тверди́нею буде Господь для пригні́ченого, в час недолі — приту́лком.

Співайте Господе́ві, що сидить на Сіоні, між наро́дами розповідайте про чи́ни Його,

бож не навіки забу́деться бідний, надія убогих не згине наза́вжди!

Устань же, о Господи, — хай люди́на не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть наро́ди!

Я наді́юсь на Господа, — як же кажете ви до моєї душі: „Відлітай ти на го́ру свою, немов птах?“ Бо ось нечестиві натя́гують лу́ка, міцно ставлять стрілу́ свою на тятиву́, щоб у те́мряві до простосердих стріляти.

Break thou the arm of the wicked and the evil man: seek out his wickedness till thou find none.

LORD, thou hast heard the desire of the humble: thou wilt prepare their heart, thou wilt cause thine ear to hear:

¶ A Prayer of David. Hear the right, O LORD, attend unto my cry, give ear unto my prayer, that goeth not out of feigned lips.

Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили.

Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, —

а воно, немов той молоди́й, що вихо́дить із-під балдахи́ну свого, — воно ті́шиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!

Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!

Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!

Господь — то мій Па́стир, тому́в недоста́тку не буду, —

на пасови́ськах зелених осе́лить мене́, на тихую воду мене запрова́дить!

Коли я піду́ хоча б навіть долиною смертної те́мряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, — Твоє же́зло й Твій по́сох — вони мене вті́шать!

Ти передо мною трапе́зу згото́вив при моїх ворогах, мою го́лову Ти намасти́в був оливою, моя чаша — то на́дмір пиття́!

But be not thou far from me, O LORD: O my strength, haste thee to help me.

For he hath not despised nor abhorred the affliction of the afflicted; neither hath he hid his face from him; but when he cried unto him, he heard.

Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непоро́чності, і надіявсь на Господа, — томуне спіткну́ся!

бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив.

Умию в неви́нності руки свої, й обійду́ Твого, Господи, же́ртівника,