Біблійні вірші про Prayer

Госпо́дь моя сила та щит мій, на нього наді́ялось серце моє, — й Він мені допоміг, і вті́шилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його́!

Господь сила наро́ду Свого́, і за́хист спасі́ння Свого пома́занця!

Спаси Свій наро́д, і поблагослови спадщину Свою, і паси їх, і підно́сь їх навіки!

Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу!

Дайте Господу славу Іме́ння Його, у препи́шній святині впадіть перед Господом!

Голос Господній із силою, голос Господній з вели́чністю.

Він примусить скака́ти Лива́н як теля́, та Си́ріон, мов молоду антило́пу.

На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!

Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!

Коли я мовчав, спорохня́віли кості мої в цілоде́нному зо́йку моєму,

Багато хворі́б — на безбожного, хто ж наді́ю свою покладає на Господа — того милість ото́чує!

Let me not be ashamed, O LORD; for I have called upon thee: let the wicked be ashamed, and let them be silent in the grave.

Let the lying lips be put to silence; which speak grievous things proudly and contemptuously against the righteous.

For I said in my haste, I am cut off from before thine eyes: nevertheless thou heardest the voice of my supplications when I cried unto thee.

заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком су́рем,

Правду та суд Він коха́є, і Господньої милости повна земля!

Словом Господнім учи́нене небо, а подихом уст Його все його ві́йсько.

Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.

Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —

А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,

Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!

Слова́ його уст — то марно́та й обма́на, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро́.

Яка дорога́ Твоя милість, о Боже, і ховаються лю́дські сини в тіні́ Твоїх крил:

This thou hast seen, O LORD: keep not silence: O Lord, be not far from me.