Біблійні вірші про God

Небо й земля промине́ться, але не минуться слова́ Мої!

А як той злий раб скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“,

і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яни́цями,

то пан того раба при́йде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.

І він пополови́ні розі́тне його́, і визначить долю йому з лицемірами, — буде плач там і скре́гіт зубів!

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

І Він розповів оцю притчу: „Один чоловік у своїм винограднику мав поса́джене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.

І сказав винаре́ві: „Оце́ третій рік, відко́ли прихо́джу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знахо́джу; зрубай його, — нащо й землю марну́є воно?“

А той йому в відповідь каже: „Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопа́ю довко́ла, і обкладу його гноєм, —

чи року наступного пло́ду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його“.

„Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?

А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.

І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.

Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...

І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.

І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.

А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.

А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.

І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.