Sarah

I взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його.

А Саррі сказав: „Ось тисячу се́клів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана“.

Бо справді стримав був Господь кожну утро́бу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.

А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.

І Сарра зачала́, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.

І назвав Авраам ім'я́ синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.

І промовила Сарра: „Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене“.

І промовила: „Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його“.

І побачила Сарра сина Аґари єги́птянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.

І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.

І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, — літа життя Сарриного.

І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, — це Хеврон у кра́ї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, — це Хеврон у землі ханаанській.

А Сарра, жінка пана мого, бувши старо́ю, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав.

І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї.

поле, що його Авраам був купив від синів Хетових,— там був похований Авраам і Сарра, жінка його.

А оце нащадки Ізмаїла, Авраамового сина, що його породила Авраамові єгиптянка Аґар, невільниця Саррина.

Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.

Гляньте на Авраама, ба́тька свого́, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одно́го його Я покликав, але благословив був його та розмно́жив його.

І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,

А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.

Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав.

Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви — її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жа́дного стра́ху.