Біблійні вірші про Young Men

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —

вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!

І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?

Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:

власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,

помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!

Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —

ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!

Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,

не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,

рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!

Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.

Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?

Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,

він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,

в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —

тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!

Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,