Біблійні вірші про Woman

Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:

довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!

Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.

Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.

Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.

І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.

Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.

Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.

Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.

Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.

Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.

Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.

Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.

Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.

Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.

Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.

Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.

Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:

Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!

І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!

На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!

Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!

Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“

„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.