Біблійні вірші про Quotations and Allusions

Тоді учні Його згадали, що написано: „Ревність до дому Твого з'їдає Мене!“

Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

Хто вірує в Мене, як каже Писа́ння, то ріки живої води потечуть із утро́би його́“.

Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?

то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“

„Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“

щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“

„Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“

Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.

Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“

Та щоб спра́вдилось слово, що в їхнім Зако́ні написане: „Мене безпідставно знена́виділи!“

Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили.

Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“

І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“.

Бо написано в книзі Псалмів: „Нехай пусткою стане мешка́ння його, і нехай пожильця́ в нім не бу́де“, а також: „А служі́ння його забере́ нехай інший“.

„І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!