Біблійні вірші про Prophecies Respecting Christ

Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.

Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,

щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.

І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.

І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.

І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,

тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

„Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,