Біблійні вірші про Law

Коли праве око твоє спокуша́є тебе, — його ви́бери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене.

І як прави́ця твоя спокуша́є тебе, — відітни́ її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене.

Також сказано: „Хто дружи́ну свою відпускає, нехай дасть їй листа розводо́вого“.

А Я вам кажу́, що кожен, хто пускає дружи́ну свою, крім провини розпу́сти, той доводить її до пере́любу. І хто з відпущеною побере́ться, той чинить пере́люб.

Ще ви чули, що було́ стародавнім наказане: „Не клянись неправдиво“, але „вико́нуй клятви свої перед Господом“.

А Я вам кажу́ не клясти́ся зовсі́м: ані небом, бо воно престол Божий;

ні землею, бо підні́жок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;

не клянись головою своєю́, — бо навіть однієї волоси́нки ти не можеш учинити білою чи чорною.

Ваше ж слово хай бу́де: „так-так“, „ні-ні“. А що більше над це, то те від лукавого.

Ви чули, що сказано: „Око за око, і зуб за зуба“.

А Я вам кажу́ не проти́витись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку́ твою, — підстав йому й другу.

А хто хоче тебе позива́ти й забрати сорочку твою, — віддай і плаща йому.

А хто силувати тебе бу́де відбу́ти подорожнє на милю одну, — іди з ним навіть дві.

Хто просить у тебе — то дай, а хто хоче пози́чити в тебе — не відве́ртайсь від нього.

Ви чули, що сказано: „Люби свого ближнього, і нена́видь свого ворога“.

А Я вам кажу́: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто нена́видить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує схо́дитн сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.

Зако́н і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовісти́ться, і кожен силку́ється втиснутись в ньо́го.

Легше небо й земля промине́ться, аніж одна риса з Зако́ну загине.

Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?

Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.

А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“

Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.

Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.