Біблійні вірші про Law

проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“

Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю.

І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення.

Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами.

Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,

Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.

Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.

Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,

бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.

Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.

Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!

Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.

Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.

І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.

А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,

далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.

Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.

Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.

А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!

А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.

Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,

і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.