Біблійні вірші про Death

Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —

раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!

Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!

Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?

Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.

А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,

через чека́ння й надію мою, що я ні в чо́му не бу́ду посоро́млений, але ці́лою сміли́вістю, як за́вжди, так і тепер Христос буде звели́чений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю.

Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надба́ння.

Тягнуть мене одне й друге, хоч маю я бажа́ння померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.

А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас.

Не хо́чу ж я, браття, щоб не відали ви про покі́йних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.

Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покі́йних через Ісуса приведе́ Бог із Ним.

бо Бог нас не призна́чив на гнів, але щоб спасі́ння оде́ржали Господом нашим Ісусом Христом,

що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо́, укупі з Ним ми жили́.

Бо я вже за жертву стаю, і час відхо́ду мого вже настав.

Я змагався добрим зма́гом, свій біг закінчи́в, віру зберіг.

Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто при́хід Його полюбив.

А що ді́ти стали спільниками тіла та крови, то й Він став уча́сником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має вла́ду смерти, цебто диявола,

та визволити тих усіх, хто все життя стра́хом смерти тримався в неволі.

а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —

бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорну́лися книги, і розгорнулась інша книга, — то книга життя. І су́джено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.