God

Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.

Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.

і не віддавайте членів своїх гріхові за знаря́ддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші — Богові за знаря́ддя праведности.

Що ж? Чи бу́демо грішити, бо ми не під Законом, а під благода́ттю? Зо́всім ні!

Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали́.

А тепер, звільни́вшися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне.

Бо заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!

Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.

Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.

Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,

думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може.

І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові.

А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

бо не взяли́ ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа сині́вства, що через Нього кличемо: „Авва, Отче!“

Сам Цей Дух сві́дчить ра́зом із духом нашим, що ми — діти Божі.

А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки ра́зом із Ним ми терпимо́, щоб разом із Ним і просла́витись.

Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,

що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?