Ephraim

І гордість Ізраїлева засві́дчиться перед обличчям його. А Ізраїль й Єфрем упадуть за провину свою, також Юда із ними впаде́.

В день карта́ння Єфрем за спусто́шення стане; поміж племена́ми Ізраїля Я завідо́мив про певне.

Єфрем став пригно́блений, су́дом розбитий, бо він намагався ходи́ти за марно́тою.

І Я буду, як міль, для Єфрема, і мов та гнили́зна для дому Юди.

І побачив Єфрем свою хворість, а Юда — свого чиряка́, і Єфрем відійшов до Ашшу́ра і послав до царя до великого. Та він вилікувати вас не зможе, і не вигоїть вам чиряка!

Бо Я — немов лев для Єфрема, і немов той левчук дому Юди. Я, Я розшматую й піду́, — і ніхто не врятує!

Що, Єфреме, зроблю́ Я тобі, що зроблю тобі, Юдо? І Бо ваша любов, немов хмара поранку, і мов та роса, що зникає уранці, —

У домі Ізраїля бачу жахли́ве, — там блуд у Єфрема, занечи́стивсь Ізраїль.

Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарі́ї, бо роблять вони неправдиве, і зло́дій прихо́дить, грабує на вулиці ба́нда.

Змішався Єфрем із наро́дами, Єфрем став млинце́м, що печеться непереве́рнений.

А Єфрем став, як голуб, — нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію.

Бо вони відійшли до Ашшу́ру, як дикий осел, що самі́тний собі, а Єфрем за любов дає да́ри любовні.

Бо же́ртівників був намно́жив Єфрем, щоб грішити, — на провину йому стали ці же́ртівники!

Не будуть сидіти в Госпо́дньому Кра́ї вони, і Єфрем до Єгипту пове́рнеться, і вони будуть їсти нечисте в Асирії.

Єфрем — сторож із Богом мої́м, пророк — па́стка птахоло́ва на всіх доро́гах його, нена́висть у домі Бога його́.

Єфремова слава, як птах, відлети́ть: не буде наро́дження, ані зачаття́, ані вагі́тности.

Єфрем, як Я бачу, — для вло́вів йому подали́ його власних дітей, і Єфрем поведе́ своїх власних дітей на зарі́з...

Побитий Єфрем, їхній корень посо́х, — він пло́ду не зро́дить. А коли вони зро́дять, то Я повбиваю улю́блених їхнього ло́на.

Запрова́джений буде і він в Асирі́ю царе́ві великому в дар. Прийме сором Єфрем, і посоро́млений буде Ізраїль за раду свою.

А Єфрем — це привче́на телиця, що звикла вона молоти́ти, Сам ярмо́ накладу́ на її товсту шию, запряжу́ Я Єфрема, Юда буде орати, Яків буде собі скороди́ти.

Я ж Єфрема ходити навчав, Я їх брав на раме́на Свої, та не знали вони, що Я їх лікува́в.

Як тебе Я, Єфреме, відда́м, як ви́дам тебе́, о Ізраїлю? Як тебе Я віддам, як Адму, учиню тебе, мов Цевоїм? У Мені переверну́лося серце Моє, розпали́лася ра́зом і жа́лість Моя!

Не вчиню́ жару гніву Свого, більше ни́щити Єфрема не бу́ду, бо Бог Я, а не люди́на, серед тебе — Святий, і не прийду́ в люті гніву.

Ephraim compasseth me about with lies, and the house of Israel with deceit: but Judah yet ruleth with God, and is faithful with the saints.

Єфре́м оточи́в Мене лжею, лука́вством — Ізраїлів дім, а Юда держа́вся ще з Богом і з святими був вірний.