Біблійні вірші про Tribe Of Ephraim

Сьомого дня — начальник Єфремових синів Елішама, син Аммігудів.

Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, — сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила,

одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення,

один козел на жертву за гріх,

а на ми́рну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Елішами, Аммігудового сина.

А про Йо́сипа він сказав: „Благословенний від Господа край Його дара́ми з неба, з роси та з безодні, що долі лежить,

із да́ру врожаїв від сонця, і з да́ру рослини від місяців,

із верхі́в'я гір сходу, і з да́ру відвічних пагі́рків,

із дару землі та її повноти́. А милість Того, що в терно́вім кущі пробува́в, нехай при́йде на голову Йо́сипа та на ті́м'я ви́різненого між братами своїми.

Вели́чність його — як вола його перворідного, а ро́ги його — роги бу́йвола, — ними буде колоти наро́ди всі ра́зом, аж до кі́нців землі, а вони — мірія́ди Єфре́мові, а вони — Манасі́їні тисячі“.

І була границя Єфремових синів за їхніми ро́дами, а границя їхнього спа́дку на схід була: Атрот-Аддар аж до горі́шнього Бет-Хорону.

І виходить та границя до Міхметату з пі́вночі, і пове́ртається границя на схід до Таанат-Шіло, та й переходить його зо сходу до Яноаху.

І сходить вона з Яноаху до Атароту та до Наари, і дотикає Єрихону, і виходить до Йорда́ну.

А з Таппуаху границя йде на за́хід до потоку Кана, та й закінчується при морі. Це спа́док племени Єфремових синів за їхніми ро́дами.

І міста́, відділені для Єфремових синів, були серед спа́дку Манасіїних синів, усі ті міста та їхні оселі.

І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.

І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“

І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.

І сказали йому му́жі Єфремові: „Що́ це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідія́ном?“ І вони сильно спереча́лися з ним.

І сказав він до них: „Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобра́ння?

У вашу руку Бог дав мідіянітянських князі́в, — Орева та Зеева, — і що́ міг я зробити, як ви?“ Тоді заспоко́ївся їхній дух проти нього, як він сказав оце сло́во.

І були скликані Єфре́мові люди, і перейшли на пі́вніч та й сказали до Їфта́ха: „Чому́ перейшов ти Йордан, щоб воювати з Аммоновими синами, а нас не покликав піти з собою? Ми спа́лимо огнем твій дім із тобою.

І сказав їм Їфта́х: „Велику боротьбу́ мав я та народ мій з Аммоновими синами. І кликав я вас, та ви не спасли мене з його руки.