Біблійні вірші про Riches

Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.

Набува́ння майна язико́м неправдивим — це скоромину́ща марно́та шукаючих смерти.

Багатий панує над бідними, а боржни́к — раб позича́льника.

Хто тисне убогого, щоб собі́ збагати́тись, і хто багаче́ві дає, — той певно збідніє.

Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —

свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.

До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,

бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?

Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.

Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її.

Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.

Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.

віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,

щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“ і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.

Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!

Буває само́тній, і не має ніко́го він іншого, сина чи брата у ньо́го нема, та немає кінця всьому зуси́ллю його, і не наси́титься око багатством його, і він не пові́сть: „Та для кого дба́ю і позбавляю добра свою душу?“ Марно́та й оце, і даремна робота воно.

Хто срі́бло кохає, той не наси́титься сріблом, хто ж кохає багатство з прибу́тком, це марно́та також!

Як маєток примно́жується, то мно́жаться й ті, що його поїдають, і яка ко́ристь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?

Сон солодкий в трудя́щого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.

Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке береже́ться його власнико́ві на лихо йому, —

і гине багатство таке в нещасли́вім випа́дку, а ро́диться син — і немає нічого у нього в руці:

як він вийшов наги́й із утро́би матері своєї, так відхо́дить ізнов, як прийшов, і нічо́го не винесе він з свого тру́ду, що можна б узяти своєю рукою!

І це те́ж зло болюче: так само, як він був прийшов, так віді́йде, — і яка йому ко́ристь, що трудився на вітер?

А до того всі дні свої їв у темно́ті, і багато мав смутку, й хвороби та люті.

Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла люди́на й пила, і щоб бачила добре в усьо́му своє́му труді́, що під сонцем ним тру́диться в час нечисле́нних тих днів свого віку, які Бог їй дав, — бо це доля її!