Біблійні вірші про Resignation

А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу.

І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“

А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“ При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.

Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!

І знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!

¶ A Psalm of David. Fret not thyself because of evildoers, neither be thou envious against the workers of iniquity.

Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,

бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,

Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,

бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,

смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.

Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,

бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.

Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.

Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.

Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.

Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці.

Чого, душе́ моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май наді́ю на Бога, бо я Йому буду ще дя́кувати за спасіння Його, мого Бога!

Why art thou cast down, O my soul? and why art thou disquieted within me? hope thou in God: for I shall yet praise him, who is the health of my countenance, and my God.

Зібрались влади́ки народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити́ на землі, — між ними Він сильно звели́чений!

Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,

¶ I know, O LORD, that thy judgments are right, and that thou in faithfulness hast afflicted me.

Мій сину, кара́ння Господнього не відкидай, і карта́ння Його не вважай тягаре́м, —

Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?