Біблійні вірші про Rachel

І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.

І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан.

І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.

І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м.

А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“

І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“

І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“

І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.

Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“.

І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“.

І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“.

А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“

І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені.

І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“.

А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“

І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.

Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.

І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.