Біблійні вірші про Infidelity

Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“

А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?

Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.

Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?

Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?

Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,

Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм — щодня сму́ток? Як довго мій ворог підно́ситись буде над мене?

Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!

Yea, they spake against God; they said, Can God furnish a table in the wilderness?

Behold, he smote the rock, that the waters gushed out, and the streams overflowed; can he give bread also? can he provide flesh for his people?

Therefore the LORD heard this, and was wroth: so a fire was kindled against Jacob, and anger also came up against Israel;

Because they believed not in God, and trusted not in his salvation:

Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

„не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!

Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,

Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто до Едо́му мене приведе́?

Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого ві́йська не ви́йдеш вже, Боже?

Горе тим, що вину притяга́ють до себе шнура́ми марно́ти, а гріх — як моту́ззям від воза,

та кажуть: „Хай ква́питься Він, хай прина́глить Свій чин, щоб ми бачили, а постано́ва Святого Ізраїлевого хай набли́зиться і нехай при́йде — і пізна́ємо ми“!

Тому́, як огне́нний язик пожира́є стерню́, а від по́лум'я ни́кне трава, — отак спорохня́віє корінь у них, і рознесе́ться їхній цвіт, немов ку́рява, бо від себе відкинули Зако́н Господа Савао́та, і зне́хтували вони слово Святого Ізраїлевого!

Тому́ запали́вся гнів Господа на наро́д Його, і на нього Він ви́тягнув ру́ку Свою, — та й ура́зив його: і захиталися го́ри, і сталось їхнього тру́пу, як сміття́ серед вулиць! При цьому всьому́ не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!

„Кого буде навчати пізна́ння, і кому́ виясняти об'я́влення буде? Відставлених від молока чи від перс повідлу́чуваних?

Бо на заповідь заповідь, заповідь на заповідь, пра́вило на пра́вило, пра́вило на пра́вило, трохи тут, трохи там“.