Біблійні вірші про Doubting

¶ O my God, my soul is cast down within me: therefore will I remember thee from the land of Jordan, and of the Hermonites, from the hill Mizar.

Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,

Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,

Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!

І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.

І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.

Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:

По́що говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: „Закрита доро́га моя перед Господом, і від Бога мого відійшло́ моє право“.

Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відві́чний — Господь, що кі́нці землі Він створи́в? Він не зму́чується та не вто́млюється, і не збагне́нний розум Його.

І сказав був Сіон : Господь кинув мене́, і Господь мій про ме́не забув.

Чи ж жінка забу́де своє немовля́, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабува́ли, то Я не забу́ду про тебе!

Ось дохо́дять до міста вали́, щоб здобути його, й місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і морови́цю. І що говорив Ти, стається, і ось Ти це бачиш.

А Ти ж був сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срі́бло, і засвідч купі́влю свідками, ось місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв“.

І коли Він до чо́вна вступив, за Ним увійшли Його у́чні.

І ось буря велика зірва́лась на морі, аж чо́вен зачав залива́тися хви́лями. А Він спав.

І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, — ги́немо!“

А Він відповів їм: „Чого полохливі ви, маловірні?“ Тоді встав, заказав бурі й морю, — і тиша велика настала.

А народ дивувався й казав: „Хто ж це такий, що ві́три та море слухня́ні Йому́?“

Прочувши ж Іван у в'язни́ці про дії Христові, послав через учнів своїх,

щоб Його запитати: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“

І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“