The Early Church

І знов голос удруге до нього: „Що від Бога очи́щене, не вважай за оги́дне того́!“

І це сталося тричі, і посу́дина знов була взята на небо.

Як Петро ж у собі бенте́жився, що́ б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці́ від Корнилія, розпитавши про Си́монів дім, спинилися перед ворі́тьми,

і спиталися, крикнувши: „Чи то тут сидить Си́мон, що зветься Петро?“

Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: „Онде три чоловіки шукають тебе.

Але встань і зійди, і піди з ними без жодного су́мніву, бо то Я їх послав!“

І зійшовши Петро до тих му́жів, промовив: „Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?“

А вони відказали: „Сотник Корни́лій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим а́нголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покли́кати тебе та послухати слів твоїх“.

Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппі́ї пішли з ним.

І назавтра прийшли вони до Кесарі́ї. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких дру́зів покликавши.

А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.

Та Петро його підвів, промовляючи: „Устань, бо й сам я люди́на!“

І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,

і промовив до них: „Ви знаєте, що не вільно юдеєві приставати й прихо́дити до чужани́ці. Та відкрив мені Бог, щоб я жодну люди́ну не мав за огидну чи то за нечисту.

Тому я без вага́ння прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?“

А Корни́лій сказав: „Четвертого дня аж до цієї години я по́стив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі

й сказав: „Корнилію, почута молитва твоя, і твої ми́лостині перед Богом згадалися.

Тож пошли до Йоппі́ї, і приклич Си́мона, що зветься Петром. Він гостює в гарба́рника Си́мона, у госпо́ді край моря, — він при́йде й розпові́сть тобі“.

Я зараз по тебе послав, — ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо́, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі“.

А Петро відкрив у́ста свої та й промовив: „Пізнаю́ я поправді, що „не дивиться Бог на обличчя“,

але в кожнім наро́ді приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність.

Він слово послав для Ізраїлевих синів, благові́стячи мир через Ісуса Христа, що Госпо́дь Він усім.

Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачала́сь з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,

Ісуса, що був із Назаре́ту, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоро́влюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.

І ми свідки всьому, що́ Він учинив у Юдейському кра́ї та в Єрусалимі, — та вбили Його, на дереві повісивши.