Від Матвія 26:16-40
16
І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
17
А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
18
А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
19
І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
20
А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
21
І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
22
А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
23
А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
24
Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
25
Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.
26
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
27
А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
28
бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
29
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
30
А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.
31
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
32
По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
33
А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
34
Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
35
Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.
36
Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
37
І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
38
Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
39
І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
40
І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
Settings