Біблійні вірші про Wicked

Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?

Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:

Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!

Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,

то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.

Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,

східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...

Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.

Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:

у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —

тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,

щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,

щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.

І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.

І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.

Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.

І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.

Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,

то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.

Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.

Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.