Біблійні вірші про Tongue

Від них відділилися острови́ народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у наро́дах своїх.

Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх наро́дах.

І була́ вся земля — одна мова та слова́ одні.

І сталось, як руша́ли зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.

І сказали вони один о́дному: „Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо!“ І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна́ була їм за вапно.

І сказали вони: „Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпоро́шилися по поверхні всієї землі“.

І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.

І промовив Господь: „Один це наро́д, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.

Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один о́дного“.

І розпоро́шив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, — і вони перестали будувати те місто.

І тому то на́звано ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

Заповіді мудросердий приймає, але́ дурногу́бий впаде́.

Не бракує гріха в многомо́вності, а хто стримує губи свої, той розумний.

Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.

Хто стереже свої уста й свого язика́, той душу свою зберігає від лиха.

Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

І Я знаю їхні вчи́нки та їхні думки́, і прийду́, щоб зібрати всі наро́ди й язи́ки, — і при́йдуть вони й Мою славу побачать!

Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці , всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?