Біблійні вірші про The Sea

і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,

і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“

He maketh the deep to boil like a pot: he maketh the sea like a pot of ointment.

He maketh a path to shine after him; one would think the deep to be hoary.

Боже мій, я на Тебе наді́юсь, — нехай же я не засоро́млюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене!

Він царю́є навіки Своєю могу́тністю, очі Його між наро́дами зо́рять, — нехай не несуться відсту́пники! Се́ла.

І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.

Let the heaven and earth praise him, the seas, and every thing that moveth therein.

І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“

He rained flesh also upon them as dust, and feathered fowls like as the sand of the sea:

Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.

Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?

Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?

Бо всі боги наро́дів — божки́, а Госпо́дь створив небеса́, —

Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.

Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,

¶ They that go down to the sea in ships, that do business in great waters;

These see the works of the LORD, and his wonders in the deep.

For he commandeth, and raiseth the stormy wind, which lifteth up the waves thereof.

They mount up to the heaven, they go down again to the depths: their soul is melted because of trouble.

He maketh the storm a calm, so that the waves thereof are still.

Хто землю простя́г над водою, бо навіки Його милосердя!

Хваліть Господа та́кож з землі: риби великі й безо́дні усі,

Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,

коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —