Біблійні вірші про Self-Righteousness

А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“

А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“

І підвівсь ось зако́нник один, і сказав, Його випробо́вуючи: „Учителю, що́ робити мені, щоб вічне життя осягну́ти?“

Він же йому відказав: „Що́ в Зако́ні написано, як ти читаєш?“

А той відповів і сказав: „Люби Господа Бога свого́ всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом“, і свого ближнього, як само́го себе“.

Він же йому́ відказав: „Правильно ти відповів. Роби це, — і будеш жити“.

А той бажав сам себе ви́правдати, та й сказав до Ісуса: „А хто то мій ближній?“

А Ісус відповів і промовив: „Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихо́ну, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали́ йому рани, та й утекли́, покинувши ле́две живого його́.

Прохо́див випа́дком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув.

Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув.

Прохо́див же там якийсь самаряни́н, та й натра́пив на нього, і, побачивши, змилосе́рдився.

І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худо́бину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопота́вся про нього.

А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх госпо́дареві й проказав: „Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу́ тобі, як верну́ся“.

Котри́й же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?“

А він відказав: „Той, хто вчинив йому ми́лість“. Ісус же сказав йому: „Іди, — і роби так і ти!“

Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди!

Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє?

Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.

Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати!

Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках!

Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.

Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.

А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.

І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“

А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.