Біблійні вірші про Self-Righteousness

І зібра́лися вони на Мойсея та на Ааро́на, та й сказали до них: „До́сить вам, бо вся громада — усі вони святі, а серед них Госпо́дь! І чому́ ви несе́теся понад зборами Господніми?“

Не скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: „Через пра́ведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через непра́ведність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене“.

Не через пра́ведність твою, і не через простоту́ твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.

І пізнаєш, що не через пра́ведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердоши́їй.

Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у те́мряві, бо сильним не з сили стає чоловік.

І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: „Благослове́нний ти в Господа! Я виконав слово Господнє“.

Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,

і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!

і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!

Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!

Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!

Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.

хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!

Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —

„Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!

Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?

О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?

Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.