Біблійні вірші про Reasoning

Послухайте, гори, Господнього су́ду, і візьміть до вух, ви, основи землі, бо в Господа пря із народом Своїм, і з Ізраїлем буде судитися Він!

А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: „Хто ж Оцей, що богознева́гу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“

Відчувши ж Ісус думки́ їхні, промовив у відповідь їм: „Що́ міркуєте ви в серцях ваших?

Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“

І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботи з Писа́ння,

І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та ге́лленів.

І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“

Бож слово про хреста тим, що гинуть, — то глупо́та, а для нас, що спасаємось, — Сила Божа!

Бо написано: „Я погублю́ мудрість премудрих, а розум розумних відки́ну!“

Де мудрий? Де книжник? Де дослі́дувач віку цього́? Хіба Бог мудрість світу цього́ не змінив на глупо́ту?

Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було́ спасти віруючих через ду́рість проповіді.

Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошу́кують мудрости,

а ми проповідуємо Христа розп'я́того, — для юдеїв згі́ршення, а для греків — безу́мство,

а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божу мудрість!

Бо Боже й немудре — розумніше воно від людей, а Боже не́мічне — сильніше воно від людей!

Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за ті́лом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхе́тні.

Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоро́мити мудрих, і не́мічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,

і про́стих світу, і погорджених, і незначни́х вибрав Бог, щоб значне́ зні́вечити.

А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідо́цтво з добі́рною мовою або мудрістю,

бо я наду́мавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'я́того.

І я в вас був у немочі, і в страху́, і в великім тремті́нні.

І слово моє й моя проповідь — не в слова́х переко́нливих лю́дської мудрости, але́ в до́казі Духа та сили,

щоб була́ віра ваша не в мудрості лю́дській, але в силі Божій!

А ми гово́римо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,

але́ ми гово́римо Божу мудрість у таємниці, прихо́вану, яку Бог перед віками призна́чив нам на славу,