Біблійні вірші про Philosophy

Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.

Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —

Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!

Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?

Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:

у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —

тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,

щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,

щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.

І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.

І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.

Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.

І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.

Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,

то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.

Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.

Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.

Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.

Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.

Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,

щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.

Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.

А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.

тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.

Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання,