Біблійні вірші про Philosophy

якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.

Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!

А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:

поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.

І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.

Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,

поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,

Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.

Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.

Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.

Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?

Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?

Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?

Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.

Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.

Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.

Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.

В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.

Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,

Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.

Він провадить священиків босо, і потужних повалює,

Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.

На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.

Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.