Біблійні вірші про Oppression

To judge the fatherless and the oppressed, that the man of the earth may no more oppress.

Щоб мій не́приятель не сказав: „Я його переміг!“ Щоб мої вороги не раділи, як я захита́юсь!

із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!

Wherefore hidest thou thy face, and forgettest our affliction and our oppression?

Вороги ж мою душу шукають для згуби, — нехай западу́ться до спо́ду землі,

бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.

O let not the oppressed return ashamed: let the poor and needy praise thy name.

безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —

¶ AIN. I have done judgment and justice: leave me not to mine oppressors.

¶ Deliver me from the oppression of man: so will I keep thy precepts.

Не за́здри наси́льникові, і ні одніє́ї з доріг його не вибирай,

Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.

Хто тисне убогого, щоб собі́ збагати́тись, і хто багаче́ві дає, — той певно збідніє.

Не грабу́й незамо́жнього, бо він незамо́жній, і не тисни убогого в брамі,

Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває.

Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!

І знов я побачив всі у́тиски, що чинились під сонцем, — і сльоза́ ось ути́скуваних, та немає для них потіши́теля, і наси́лля з руки, що їх гно́блять, і немає для них потіши́теля.

І пожи́ток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.

Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.

Навчіться чинити добро, правосу́ддя жадайте, карайте грабі́жника, дайте суд сироті, за вдову заступа́йтесь!

Горе тим, що долу́чують до́ма до до́му, а поле до поля прито́чують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите́ серед кра́ю!

Хто хо́дить у правді й говорить правдиве, хто бри́диться зи́ском насилля, хто долоні свої випоро́жнює, щоб хабара́ не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопроли́ття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла, —

той перебуватиме на високо́стях, ске́льні твердині — його недоступна оселя, його хліб буде да́ний йому, вода йому за́вжди запе́внена!

Пищу́ я, мов ла́стівка чи жураве́ль, воркочу́, мов той голуб; зани́діли очі мої, визираючи до високо́сти. Господи, прича́влений я, — поручися за мене!