Біблійні вірші про Malice

Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі́ має ві́дданий бути обі́т!

Ти, що моли́тви вислу́хуєш, всяке тіло до Тебе прихо́дить!

Справи грішні зробились сильніші від нас, — Ти наші гріхи пробача́єш!

Блаженний, кого вибираєш Ти та наближа́єш, — в осе́лях Твоїх спочива́ти той буде! наси́тимось ми добром дому Твого́, найсвятішим із храму Твого́!

Грізні ре́чі Ти відповіда́єш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кі́нців землі та су́щих далеко на морі,

When I wept, and chastened my soul with fasting, that was to my reproach.

I made sackcloth also my garment; and I became a proverb to them.

They that sit in the gate speak against me; and I was the song of the drunkards.

ви́зволь мене через правду Свою, і звільни́ мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси́ мене,

стань для мене за скелю мешка́льну, куди міг би я за́вжди ховатись! Ти наказав рятува́ти мене, бо Ти скеля моя та тверди́ня моя!

Царі Тарші́шу та острові́в дадуть да́ри, принесуть царі Ше́ви та Се́ви дару́нки!

І впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі наро́ди,

Госпо́дь із Сіону пошле бе́рло сили Своєї, — пануй Ти поміж ворога́ми Своїми!

Наро́д Твій готовий у день військово́го побо́ру Твого, — в оздо́бах святині із ло́ня зірни́ці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість.

Поклявся Господь, — і не буде жаліти: „Ти священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“.

По прави́ці Твоїй розторо́щить Владика царів у день гніву Свого́,

Because that he remembered not to shew mercy, but persecuted the poor and needy man, that he might even slay the broken in heart.

As he loved cursing, so let it come unto him: as he delighted not in blessing, so let it be far from him.

As he clothed himself with cursing like as with his garment, so let it come into his bowels like water, and like oil into his bones.

Господи, кли́чу до Тебе, — поспіши́ся до мене, почуй же мій голос, як кли́чу до Тебе!

Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм, підно́шення рук моїх — як жертва вечі́рня!

Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!

Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, — щоб учи́нки робити безбо́жністю, із людьми, шо чинять пере́ступ, і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками!

бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!

Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.