Skip to content

Біблійні вірші про Judgment

146 віршів · 1 аспект

Ключові біблійні вірші

Фільтрувати за книгою
  1. Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,

  2. і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

  3. Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!

  4. Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

  5. і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

  6. Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

  7. та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

  8. Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

  9. Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці́ свої, та й пішли зустріча́ти молодого.

  10. П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.

  11. Нерозумні ж, узявши каганці́, не взяли́ із собою оливи.

  12. А мудрі набрали оливи в посудинки ра́зом із своїми каганця́ми.

  13. А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули.

  14. А опі́вночі крик залуна́в: „Ось молодий, — виходьте назу́стріч!“

  15. Схопи́лись тоді всі ті діви, і каганці́ свої наготува́ли.

  16. Нерозумні ж сказали до мудрих: „Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці́ ось гаснуть“.

  17. Мудрі ж відповіли та сказали: „Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі“.

  18. І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весі́лля з ним, — і за́мкнені двері були́.

  19. А по́тім прийшла й решта дів і казала: „Пане, пане, — відчини нам!“

  20. Він же в відповідь їм проказав: „Поправді кажу вам, — не знаю я вас!“

  21. Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли при́йде Син Лю́дський!

  22. Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.

  23. І одно́му він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спромо́жністю його. І відійшов.

  24. А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п'ять і́нших талантів.

  25. Так само ж і той, що взяв два — і він ще два і́нших набув.