Біблійні вірші про Falsehood

Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,

він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,

Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,

сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде ви́явлений.

Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногу́бий впаде́.

Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.

В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.

Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,

так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“

устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:

коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!

Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.

бо ваші долоні запля́млені кров'ю, ваші ж пальці — беззаконням, уста ваші гово́рять неправду, язик ваш белько́че лихе!

Немає ніко́го, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б попра́вді, — кожен надію кладе на марно́ту й говорить неправду, вагітні́є бідою й поро́джує зло́чин!

Бо помно́жились наші пере́ступи перед Тобою, і свідку́ють на нас гріхи наші, бо з нами пере́ступи наші, а наші прови́ни — ми знаємо їх!

Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступа́ли від нашого Бога, казали про у́тиск та ві́дступ, вагітні́ли й виду́мували з свого серця слова́ неправди́ві.

Серед ома́ни твоє прожива́ння, через ома́ну не хочуть пізнати Мене, говорить Госпо́дь.

Тому так промовляв Господь Савао́т: Ось Я їх перето́плюю та випробо́вую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки́ Свого люду?

Послухайте сло́ва Господнього, Ізраїлеві сини, бо Госпо́дь має прю із мешка́нцями зе́мними, бо нема на землі ані правди, ні милости, ані богопізна́ння.

Кляну́ть та неправду гово́рять, і вбивають та кра́дуть, і чинять пере́люб, поставали наси́льниками, а кров доторка́ється кро́ви.

Тоді відповідять і вони, промовляючи: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спра́гненого, або мандрівником, чи наго́го, чи недужого, чи в в'язниці — і не послужили Тобі?“

Тоді Він відповість їм і скаже: „Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!“