Samuel & King Saul

І сказав Саул до свого зброєно́ші: „Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрі́зані, і не пробили мене, і не знуща́лися надо мною!“ Та не хотів зброєно́ша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча, — та й упав на нього!

І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на свого меча, та й помер із ним.

І помер того дня Саул і троє синів його та зброєноша, також усі люди ра́зом.

А ізра́їльтяни, що мешкали на тім боці долини й на тім боці Йорда́ну, коли побачили, що повтікали ізра́їльтяни, і що померли Саул та сини його, поки́дали ті міста й повтікали, а филисти́мляни поприхо́дили й осілися в них.

І сталося другого дня, і прийшли филисти́мляни, щоб пообдирати трупи, — та й знайшли Саула та трьох синів його, що лежали на горі Ґілбоа.

І вони стяли йому го́лову, і поздира́ли збро́ю його, і послали в филистимські краї́ навко́ло, щоб сповістити в дома́х їхніх божкі́в та наро́дові.

І вони поклали зброю його в домі Аста́рти, а тіло його прибили на мурі Бет-Шану.

І почули ме́шканці ґілеадського Явешу про те, що́ филисти́мляни зробили Саулові,

і встали всі хоробрі, і йшли всю ніч, і взяли́ Саулове тіло та тіла синів його з муру Бет-Шану, і прийшли до Явешу, та й спалили їх там.

І взяли́ вони їхні кості, і поховали під тамари́ском в Явешу, та й по́стили сім день.