God

Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“ — чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.

щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!

Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,

Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.

бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!

Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.

Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.

Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.

Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.

Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.

Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.

і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....

Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?

Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.

До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.

Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:

щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“ і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.

Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!

І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею.

Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!

Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,

— усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.

I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!

Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!