Від Луки 22:31-55
31
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
32
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
33
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
34
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
35
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.
36
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
38
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
39
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“] .
48
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
49
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
50
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
51
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
52
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
53
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
54
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
55
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
Settings