Біблійні вірші про The Wind

І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.

І простяг Мойсей свою па́лицю на єгипетську землю, — і Господь навів схі́дній вітер на землю, ці́лий день той і ці́лу ніч. Настав ранок, — і східній вітер наніс сарани́!

І поверну́в Господь за́хідній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану́, та й укинув її до Червоного моря. Не позоста́лась жодна сарана́ в усім єгипетськім кра́ї.

І простяг Мойсей руку свою на море, — і Господь гнав море сильним сх́іднім вітром ц́ілу ніч, і зробив море суходолом, — і розступилася вода.

І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі.

І сталося сьомого разу, і він сказав: „Ось мала хмара, немов долоня лю́дська, підійма́ється з моря“. А він сказав: „Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ“.

І сталося по недовгому ча́сі, і поте́мніло небо від хмар, і зірвався вітер, — і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Їзреел.

А Він відказав: „Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось перехо́дитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцни́й, що зриває го́ри та скелі лама́є. Та не в вітрі Господь. А по вітрі — трус землі, та не в трусі Господь.

Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу́, а поті́к цей бу́де напо́внений водою. І бу́дете пити ви, та че́реди ваші, та ваша худо́ба.

Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.

І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!

Аж рапто́во надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, — і він упав на юнаків, і вони повмирали. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“.

Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.

Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!

Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,

східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...

Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,

Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

Не так ті безбожні, — вони як полова, що вітер її розвіває!

так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!