Перейти до вмісту

Біблійні вірші про The Christ Jesus

607 віршів · 25 аспектів

Ключові біблійні вірші

Фільтрувати за книгою
  1. Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

  2. Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.

  3. А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.

  4. Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

  5. А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.

  6. Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?

  7. Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.

  8. Тоді деякі з фарисеїв казали: „Не від Бога Оцей Чоловік, — бо суботи не де́ржить“. А інші казали: „Як же чу́да такі може грішна люди́на чинити?“ І незгода між ними була́.

  9. Тому зно́ву говорять сліпому: „Що́ ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі?“ А той відказав: „Він Пророк!“

  10. Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.

  11. Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.

  12. Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.

  13. Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.

  14. Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.

  15. І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“

  16. Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

  17. А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.

  18. Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

  19. Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“

  20. Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.

  21. Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.

  22. І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.

  23. А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.

  24. А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“

  25. Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.