Біблійні вірші про Rain

І сказав тішб'я́нин Ілля́, з ґілеадських ме́шканців, до Ахава: „Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою́, — цими рока́ми не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!“

І сталося на кінці днів, і ви́сох поті́к, бо в краю́ не було дощу́.

І минуло багато днів, і було Господнє слово до Іллі третього року, говорячи: „Іди, покажися до Аха́ва, а Я дам дощ на поверхню землі“.

І пішов Ілля показатися до Ахава. А в Асирії був сильний голод.

І сталося сьомого разу, і він сказав: „Ось мала хмара, немов долоня лю́дська, підійма́ється з моря“. А він сказав: „Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ“.

І сталося по недовгому ча́сі, і поте́мніло небо від хмар, і зірвався вітер, — і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Їзреел.

Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину!

Якщо Я замкну́ небеса́, і не буде дощу, і якщо накажу́ сарані́ поїсти землю, і якщо нашлю́ морови́цю на наро́д Мій,

і впокоря́ться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я́ Моє, і помо́ляться, і бу́дуть шукати Ім'я́ Мого́, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небе́с, і прощу́ їхній гріх, та й вилікую їхній Край!

І зібралися всі люди Юди та Веніямина до Єрусалиму до трьох день, — це був дев'ятий місяць, двадцятого дня місяця. І сидів увесь народ на площі Божого дому, тремтячи́ від цієї справи та від дощу.

Але наро́д числе́нний, і час дощів, і нема сили стояти на вулиці. Та й праці не на один день і не на два, бо ми багато нагрішили в цій справі.

бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!

Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,

що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.

До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

Через утиск убогих, ради сто́гону бідних тепер Я повстану, — говорить Господь, — поставлю в безпе́ці того, на ко́го розтя́гують сітку!

Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,

Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,

Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,

Чи навіки Ти гні́ватись будеш на нас, і протя́гнеш Свій гнів з роду в рід?