Біблійні вірші про Oaths

І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

Горе вам, проводирі́ ви сліпі, що говорите: „Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий“.

Нерозумні й сліпі, — що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото?

І: „Коли хто поклянеться же́ртівником, — то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий“.

Нерозумні й сліпі, — що́ бо більше: чи жертва, чи той же́ртівник, що освячує жертву?

Отож, хто клянеться же́ртівником, — клянеться ним та всім, що на ньому.

І хто храмом клянеться, — клянеться ним та Тим, Хто живе в нім.

І хто небом клянеться, — клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.

Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“

І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“

Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.

А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,

А що вам пишу́, ось кажу́ перед Богом, що я не обманюю!

Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́!

Заклинаю вас Господом, — цього листа прочитати перед усіма́ братами!

Бо люди клянуться вищим, і клятва на стве́рдження кінчає всяку їхню суперечку.

А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: „Так, так“ та „Ні, ні“, щоб не впасти вам в о́суд.

А Ангол, що я бачив його, як стояв він на морі й землі, зняв до неба прави́цю свою

та й поклявся Живучим по вічні віки, Який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім, — що вже ча́су не бу́де,