Біблійні вірші про Nation

бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —

вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,

Нахили, Господи, ухо Своє івислухай мене, — бо я бідний та вбогий!

Бережи мою душу, бо я богобі́йний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе наді́ю кладе́!

Змилосе́рдься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день,

потіш душу Свого раба, бо до Тебе підно́шу я, Господи, душу мою,

бо Ти, Господи, добрий і вибачли́вий, і многомилости́вий для всіх, хто кли́че до Тебе!

Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос блага́ння мого, —

в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізве́шся до мене!

Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!

Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,

і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!

For the LORD is our defence; and the Holy One of Israel is our king.

Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

For he hath strengthened the bars of thy gates; he hath blessed thy children within thee.

He maketh peace in thy borders, and filleth thee with the finest of the wheat.

Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.

час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!

І Він бу́де судити між лю́дьми, і буде числе́нні наро́ди розсу́джувати. І мечі́ свої перекую́ть вони на лемеші́, а списи́ свої — на серпи́. Не піді́йме меча народ проти наро́ду, і більше не бу́дуть навча́тись війни́!

то ти заспіваєш оцю пісню глумли́ву про царя Вавилону та й скажеш: Як гноби́тель минувся, — минулося гно́блення!

Господь зламав кия безбожних і же́зла пану́ючих,

що наро́ди постійним ударом у лютості бив, що в гніві гноби́в був людей переслі́дуванням безупи́нним.

Спочи́ла була́, заспоко́їлася вся земля, і виспівує го́лосно.

Це та рада, яка про всю землю ура́джена, і це та рука, що простя́гнена на всі наро́ди.

Бо врадив Госпо́дь Савао́т, і хто Його раду відмі́нить? А рука Його ви́тягнена, — й хто відве́рне її?