Біблійні вірші про Hypocrisy

Тоді станете ви говорити: „Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти“.

А Він вам відкаже: „Говорю́ вам, — не знаю Я, звідки ви. „Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!“

Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?

Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“

„Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,

що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Зако́на, і хвалишся Богом,

і знаєш волю Його, і розумієш, що́ краще, навчившись із Зако́ну,

і маєш певність, що ти провідни́к для сліпих, світло для тих, хто знахо́диться в те́мряві,

вихо́вник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання́ й правди в Зако́ні.

Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не кра́сти, а сам кра́деш!

Наказуючи не чинити пере́любу, чиниш пере́люб! Гиду́ючи і́долами, чиниш святокрадство!

Ти, що хва́лишся Зако́ном, зневажаєш Бога пере́ступом Зако́ну!

Бо „через вас зневажається Боже Ймення в поган“, як написано.

Обрі́зання кори́сне, коли виконуєш Зако́на; а коли ти пересту́пник Зако́ну, то обрі́зання твоє стало необрі́занням.

Отож, коли необрізаний зберігає постанови Зако́ну, то чи не порахується його необрізання за обрізання?

І необрізаний з природи, виконуючи Зако́на, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писа́нням і обрі́занням?

Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі,

але той, що є юдей потаємно, духо́во, і обрі́зання — серця духом, а не за буквою; і йому похвала́ не від людей, а від Бога.

Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.

Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю́ навіть пла́чучи, пово́дяться, як вороги хреста Христового.

Їхній кінець — то загибіль, шлу́нок — їхній бог, а слава — в їхньому соромі... Вони ду́мають тільки про зе́мне!