Біблійні вірші про Hypocrisy: General references

отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,

бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність

На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.

Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?

Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?

Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?

Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:

Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!