Біблійні вірші про Godlessness

Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?

Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:

отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,

Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,

хто не обмовля́є своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!

як зіфе́яни прийшли були та сказали Саулові: „Ось Давид поміж нами ховається!“

Спаси мене, Боже, Іме́нням Своїм, і міццю Своєю мене оправда́й!

Горе синам неслухня́ним, говорить Господь, що чинять наради, які не від Мене, і складають умови, — та без Духа Мого, щоб додати гріх на гріх,

що йдуть, щоб зійти до Єгипту, але Моїх уст не питали, щоб за́хисту у фараона шукати, і щоб сховатися в тіні Єгипту!

Бо це неслухняний наро́д, це брехливі сини́, сини́, що не хочуть послухати науки Господньої,

що говорять прови́дцям: „Не бачте!“ а пророкам: „Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладе́ньке, передба́чте ома́нливе,

уступіться з дороги, збо́чте з путі, заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого!“

Тому́ промовляє Святий Ізраїлів так: За те, що ви не́хтуєте оцим словом, і надію кладе́те на тиск та круті́йство, і на це опира́єтеся,

тому буде для вас ця прови́на, як ви́лім, що має впасти, що зя́є на мурі високім, що нагло, рапто́вно приходить руїна його!

І не ду́мають в серці своє́му, що Я пам'ятаю про все їхнє зло. тепер їхні вчинки ось їх оточи́ли і перед обличчям Моїм постава́ли.

Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обма́нами — зве́рхників.

Усі вони чинять пере́люб, мов піч, яку пе́кар розпа́лює, що напа́лювати перестає́, як тісто замісить та вкисне воно.

Хто Мене нена́видить, — і Мого Отця той нена́видить.

Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха́. Та тепер вони бачили, — і знена́виділи і Мене, і Мого Отця.

Та щоб спра́вдилось слово, що в їхнім Зако́ні написане: „Мене безпідставно знена́виділи!“

бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.

Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,

Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир,

думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може.

І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові.