circa AD 30–62

The Early Church

Pentecost ignites a movement; Peter, Paul, and countless others carry the gospel from Jerusalem to the ends of the earth.

1,007 віршів · 1 книга охоплена

Вірші цього періоду

Порядок Писання За датою
  1. Дії 22:20бл. 60 н. е.

    А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.

  2. Дії 22:21бл. 60 н. е.

    Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“

  3. Дії 22:22бл. 60 н. е.

    І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“

  4. Дії 22:23бл. 60 н. е.

    І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,

  5. Дії 22:24бл. 60 н. е.

    то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

  6. Дії 22:25бл. 60 н. е.

    І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“

  7. Дії 22:26бл. 60 н. е.

    Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“

  8. Дії 22:27бл. 60 н. е.

    Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“ А він: „Так!“ відказав.

  9. Дії 22:28бл. 60 н. е.

    Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“

  10. Дії 22:29бл. 60 н. е.

    І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.

  11. Дії 22:30бл. 60 н. е.

    А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

  12. Дії 23:1бл. 60 н. е.

    І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“

  13. Дії 23:2бл. 60 н. е.

    Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.

  14. Дії 23:3бл. 60 н. е.

    Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“

  15. Дії 23:4бл. 60 н. е.

    А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“

  16. Дії 23:5бл. 60 н. е.

    І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.

  17. Дії 23:6бл. 60 н. е.

    І Павло, спостерігши, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“

  18. Дії 23:7бл. 60 н. е.

    Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.

  19. Дії 23:8бл. 60 н. е.

    Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

  20. Дії 23:9бл. 60 н. е.

    І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.

  21. Дії 23:10бл. 60 н. е.

    А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.

  22. Дії 23:11бл. 60 н. е.

    А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“

  23. Дії 23:12бл. 60 н. е.

    А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!

  24. Дії 23:13бл. 60 н. е.

    А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.

  25. Дії 23:14бл. 60 н. е.

    І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!