Conquest of Canaan

І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі́ вони до нього, і сидять вони поміж ними.

І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули́ до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли́ були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

І сказали всі начальники до всієї громади: „Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за прися́гу, що ми присягнули їм“.

І сказали до них начальники: „Нехай вони живуть“. І стали вони рубати дро́ва та носи́ти воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: „Чому́ ви обмани́ли нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите́ серед нас?

А тепер ви прокля́ті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі́ дров, і носії́ води для дому Бога мого“.

А вони відповіли Ісусові та й сказали: „Бо справді ви́явлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей край, і ви́губити всіх ме́шканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

А тепер ми оце в руці твоїй: я́к добре, і я́к справедливо в оча́х твоїх учинити нам, учини“.

І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

І дав їх Ісус того дня за рубачі́в дров та за носії́в води для громади й для Господнього же́ртівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

І сталося, як почув єрусалимський цар Адоні-Цедек, що Ісус здобув Ай та вчинив його закля́ттям, і що як зробив Єрихонові й цареві його, так зробив Аєві та цареві його, і що ме́шканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем та були серед них,

то дуже налякалися, бо Ґів'он місто велике, як одне з міст царськи́х, і що він більший за Ай, а всі люди його лицарі.

І послав єрусалимський цар Адоні-Цедек до хевронського царя Гогама, і до ярмутського царя Пір'ама, і до лахіського царя Яфії, і до еґлонського царя Девіра, говорячи:

„Прийдіть до мене, і допоможіть мені, і ми поб'ємо Ґів'она, бо він замири́в з Ісусом та з Ізраїлевими синами“.

І вони зібралися, і пішли п'ять аморейських царів: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський, цар еґлонський, вони та всі табо́ри їхні, і розтаборува́лися при Ґів'оні, і воювали проти них.

І послали ґів'онські люди до Ісуса та до табо́ру в Ґілґал, говорячи: „Не стримуй своєї руки від своїх рабів! Прийди до нас скоро, і спаси нас та допоможи нам, бо зібралися на нас усі аморейські царі, що замешкують го́ри“.

І рушив Ісус із Ґілґалу, він та з ним усі вояки́ й військо́ві лицарі.

І сказав Господь до Ісуса: „Не бійся їх, бо Я віддав їх у твою руку, — ніхто з них не встоїть перед тобою“.

І прибув до них Ісус знена́цька, — ці́лу ніч ішов із Ґілґалу.

І Господь навів на них замі́шання перед Ізраїлем, і побив їх великою пора́зкою в Ґів'оні. І він гнав їх дорогою входу до Бет-Хорону, і бив їх аж до Азеки та аж до Маккеди.

І сталося, коли вони втікали перед Ізраїлем і були на сході від Бет-Хорону, то Господь кидав на них із неба велике каміння аж до Азеки, і вони вмирали. Тих, що повмирали від градово́го каміння, було більше від тих, що Ізраїлеві сини повбивали мече́м.

Тоді Ісус говорив Господе́ві того дня, коли Господь дав аморе́янина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на оча́х Ізраїля: „Стань, сонце, в Ґів'оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині!