Jesus

Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

І, посідавши, стерегли́ Його там.

І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“