Abraham

І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своїм: „Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить?“

А до Бога сказав Авраам: „Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм!“

І Він перестав говорити з ним. І Бог вознісся від Авраама.

І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх уроджених у домі його, і всіх, хто куплений за срібло його, кожного чоловічої ста́ті з-поміж людей Авраамового дому, і обрізав тіло крайньої плоті їх того самого дня, як Бог говорив з ним.

А Авраам був віку дев'ятидесяти й дев'яти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його.

Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його.

І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“.

І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив.

Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась?

І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.

І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем.

І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим?

І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі.

І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: „Вона сестра моя“. І послав Авімеле́х, цар Ґерару, і взяв Сарру.

І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: „Що́ ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!“

І сказав Авімелех Авраамові: „Що́ ти мав на увазі, що вчинив таку річ?“

І сказав Авраам: „Бо подумав я: Нема ж стра́ху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.